10.12.2013 00:42
для всіх
225
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

100 хвилин дощу

100 хвилин дощу

з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»


Імпресіоністичними асфальтами

Прийшли дощі. Разом – і як один.

Газети щось викрикували шпальтами,

Та не до них було в ті сто хвилин.


І не до хмар. Не до самого неба.

Не до людей.... Ні, точно не до них!

Мене дощі притиснули до себе,

З обіймів не пускаючи тремких.


Сміялись з мене зонтики квітчасті

І гордо розпливались у юрбі.

А, може, то було найбільше щастя

В моєму темно-синьому житті!


А, може, то усім – найбільша радість,

Яку дало їм небо від нудьги!

Бо ж вам завжди стоїть щось на заваді –

Чи гроші, чи сусіди, чи плітки!...


Я віджила. Я дихала дощами.

Ловила краплі крилами душі.

Якби не біль гарячий між думками,

Я б зовсім відірвалась від землі...


Ішла, всміхалась, - чисто божевільна,

Хоч думала, від щастя закричу.

Як добре, що мені це небо синє

Подарувало сто хвилин дощу.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.01.2014 18:51  Сорок Восьмий 

Симпатично... Аж наче сам промок під стріхою... Люблю дощ

 14.01.2014 20:02  настьона => © 

а ось цей дуже гарный

 11.12.2013 15:16  Тадм 

дуже сподобався!

 10.12.2013 15:25  Каранда Галина => © 

перечепилася через перший рядок))) він справді довший, чи мені здалося????
а так класно. В спеку сприйнялося б взагалі за щастя))))

 10.12.2013 15:21  Тетяна Чорновіл => © 

Окрилений такий вірш! Правда, зараз у сніжну завірюху важко сприймається ще й сто хвилин дощу! А вірш гарний!

 10.12.2013 12:24  Олена Вишневська 

Дуже сподобалося, Олю! Правда четвертий катрен вибився мені із загального романтичного настрою, вибач за відвертість, а так дуже-дуже класно!

 10.12.2013 11:40  Світлана Рачинська => © 

Неймовірно красиво, Олю!!! Просто чудово!

 10.12.2013 08:02  Деркач Олександр => © 

Дуже сподобалось, класно!