Три погляди
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Осінь тихо збирає золото
Із кленових гілок жовтастих.
Ти не щедрий. У день – три погляди,
Три маленьких уривки щастя.
Вранці прийду – а ти на місці вже,
Звично, пишеш або говориш.
Перший погляд – простий, поривчастий…
Ти не ним ще мене знедолиш.
Другий погляд – звичайний, швидкісний,
Він буває вже десь о першій.
Лиш пролине – вогненна блискавка, -
І одразу на серці легше.
А останній, вечірній, - стомлений,
Трохи дивний, але холодний.
Не такий, як це серце, зболений,
Дуже тихий, простий…. Природний….
Ти буваєш таким сполоханим
У той погляд тонкий прощання!
Але…. Мабудь що, не закоханий.
Бо три погляди – не кохання.
