20.12.2013 00:00
18+
223
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Три погляди

Три погляди

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Осінь тихо збирає золото

Із кленових гілок жовтастих.

Ти не щедрий. У день – три погляди,

Три маленьких уривки щастя.


Вранці прийду – а ти на місці вже,

Звично, пишеш або говориш.

Перший погляд – простий, поривчастий…

Ти не ним ще мене знедолиш.


Другий погляд – звичайний, швидкісний,

Він буває вже десь о першій.

Лиш пролине – вогненна блискавка, -

І одразу на серці легше.


А останній, вечірній, - стомлений,

Трохи дивний, але холодний.

Не такий, як це серце, зболений,

Дуже тихий, простий…. Природний….


Ти буваєш таким сполоханим

У той погляд тонкий прощання!

Але…. Мабудь що, не закоханий.

Бо три погляди – не кохання.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.12.2013 20:51  Деркач Олександр => © 

Класно написано, дуже сподобалось)

 20.12.2013 15:59  Тетяна Чорновіл => © 

Буває, поглядом більше промовиться, ніж найкрасивішим словесним зізнанням! Думай, що погляди промовляли саме те, що тобі хотілося б почути! Класний вірш!

 19.12.2013 21:04  Тетяна Белімова => © 

Буває, Олю, по-всякому!))) Незбагненна суть людських взаємин)))) Ти щось таке вловила невлОвне і передала у своїй поезії!
А висновки? Ніхто не скаже крім того, хто дивиться)))))))))))))))))