23.12.2013 01:35

для всіх

235

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Не пара

з рубрики / циклу «Про долю»

Крихту щастя пошли Боже,

Стоїть та благає,

Вона жити так не може,

Серце завмирає.

Покохала – душа рветься,

Що за Божа кара,

Кожен в очі їй сміється,

Що вони не пара.

Він вродливий та багатий,

А вона убога,

А до того ще й зрадливий,

Різна в них дорога.

Їй пусті перестороги,

Людські пересуди,

Хоч на мить зведе дороги,

Нехай судять люди.

м. Славута,