Важка втрата

з рубрики / циклу «Про долю»

Гримнув грім земля здригнулась,

Аж тоді лиш схаменулась,

Було пізнє каяття,

Пішла ненька в небуття.

Гірко плакала, молилась,

Як та риба в сітці билась,

Все пробачення благала,

В небо руки простягала.

Сльози, мов горох котились,

Думки в голові роїлись,

Чому так себе вела?

Маму геть не берегла.

А вона той біль терпіла,

Де у неї бралась сила?

Тихо плакала в куточку,

Мовби поміняв хто дочку.

А вона горда, пихата,

Не бідує, вже багата,

Псує мама краєвид,

Вже давно змінився світ.

Тихо ненька відійшла,

Не тримала в серці зла,

Совість в ній тоді прокинулась,

Важким болем обернулась.

Пробач, мамо, завинила,

Така темна домовина,

Пробач, мамо, маків цвіт,

Погас білий чомусь світ.

Та не чула того, мамо,

А на серці пекла рана,

Для спокути пройшов час,

Мамин вогник уже згас.

м. Славута,