Зима у серці
(розмова із свічкою)
Йде зима, несе свої поправки
У вологі й досить теплі дні.
Я навчилась думати, як мавка,
Мріяти, як мавка... Або ні?
От вночі ставала до двобою –
Бач, щоб задушити вири зла!
Воювала з білою зимою,
А вона мене перемогла.
Це тому, що йдуть страшні морози
І співають снігових пісень.
А мені б у крапельці хоч – осінь,
Я б здолала цю зиму ще вдень!
Не зважай, вона – у мене в серці,
А не та, що нині у вікні.
Ти, яскрава свічечко, не сердься.
Переможу... Мавка ж я чи ні?!...
