Життя було б...
Життя було б суцільним болем,
Коли б не райдуга над полем,
Коли б не квіти у полях,
Коли б не роси на лугах.
Життя було б суцільний жах:
Душа не сталь, серця не з криці,
Якби ж то не перо жар-птиці,
Що зблисне раптом у житах.
Коли перемагає зло,
Коли жорстокість торжествує,
Журавки синє джерело
Нас від розпуки порятує.
І там вже відчаю нема,
Де гуркотить весняна злива,
Де срібна зимонька-зима
Дзвінка, рум`яна і щаслива.
Тоді було б не вварто жить,
Коли б не тихі житні плачі,
Коли б не усмішки дитячі
І не покликання творить.
