10.01.2014 18:32

для всіх

316

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Дідова коляда

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Бабі зовсім не біда,

Як лежить вона в жнива,

Дід в Різдво випив чарчину,

Не було бурчанню впину.

Сонце добре не зійшло,

Мов у хаті не було,

Під вікном в кума стоїть,

Той ще гарно собі спить.

– Дозвольте колядувати,

На весь двір почав кричати,

Зсунув кум з вікна фіранку,

– Хто це суне ще з світанку?

Крекче, стогне та встає,

Ох, ще крові він поп’є,

Зайшов в хату, як козак,

А співати був мастак.

Стіл кума вже накриває,

Дід стоїть та все співає,

Чесно пляшку заробив,

Геть не марно розбудив.

Коляда летить у двір,

Пес гарчить, немов той звір,

Добре випив, що казати,

Час додому вирушати.

Геть собака одуріла,

Де взялася в неї сила,

Лопнув ланцюг іде в атаку,

Дід тікає з переляку.

Не його день певно був,

Де та хвіртка, геть забув,

Через тин, як лань плигає,

А собака не вгаває.

Галіфе рве, куфайчину,

Запекло діда в грудину,

Загубив свої колоші,

Як звалився з огорожі.

Напівбосий йде до хати,

Що для баби тут казати?

Вона вийшла на поріг,

Розібрав її геть сміх.

– Мовби щедрам ще не час,

Сатана суне до нас,

Що, старий, там заробив,

Де калоші загубив?

На всі п’ять відсвяткував,

Хоч хазяйство не порвав,

Як підеш ще щедрувати,

Треба ласти надягати.

Погребеш, як той дельфін,

Чуєш в церкві дзвонить дзвін,

Іде свято на поріг,

Ти відсвяткувати встиг.

Спритний, ти, що тут казати,

Час вже й рани зализати.

м. Славута,