12.01.2014 01:18
only 18+
80 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Сорок Восьмий

Альцгеймерова соната

VI

... Звідкіля ви взялися?

                Говорите не по-нашому.

                Німці?...

                Точно німці, бо й думаєте, по-дурному...

                З іншого світу, з іншого життя, надокучливі, ніяк не відженеш. Хто знає, як буде по-німецьки “киш”?.. Husch?.. Що, правда?.. В наших селах також відганяють знахабнілих пернатих вигуком: «Уш!»…

                Кілька німців - таких у кіно показують у чорних мундирах з громовицями, блискавицями і веселим Роджером на петлицях - волали, горлали, надривалися...

                Die Fahne hoch![1]...

                Слова, здавалося, наче випурхували з акуратної, ніби передбаченої пекельним статутом дірки, яка розташувалася ледь вище нагрудної кишені опасистого пана гауптштурмфюрера; підстаркуватий штурмбанфюрер співав через крихітний отвір у лисій потилиці, він, певне, дуже поспішав, бо десь надірвав плетеного погона і той теліпався, як обвисле крило скомпрометованого янгола; кілька рядових есесівців, ще пару хринзнаякфюрерів...

                Die Strasse frei den brauen Batalionen![2]

                За ними цілий хор в одностроях вермахту...

                Далі – різнобарвний вокальний оркестр, як підлеглі у прораба Вавилонської вежі.

                Хтось голосно репетував: “Vaffan’culo!”, хтось безбожно проклинав “Boszom a Krisztomarie”, у когось вихоплювалося брутальне: “Duten’pula”[3]. Ось де вам справжній інтернаціонал...

                Та був іще один. Той затято мовчав. Зате так уважно придивлявся. Холодно, прискіпливо, пронизливо, напевне, у цивільному житті був страховим агентом або ж експертом-криміналістом.

Він стояв у сірих щойно випрасуваних вермахтівських галіфе, підтяжки звисли; стояв босоніж, певне, спросоння, бо полюбляв куштувати підошвами ранкову росу. Яка ж вона цілюща, помічна, спонукає до життя, ця ртутна степова роса! Чиста солдатська сорочка, таких не буває навіть у геббельсівських рекламних роликах. Медальйон із крихітними фотографіями шановної щокатої усміхненої фрау із білявою зачіскою a la Єва Браун[4], юної вишневогубої фройляйн і недавно загиблого сина. Лице старого і виснаженого життям та війною чоловіка. Сива, зовсім стареча щетина, поголена тільки на правій щоці, навіть не примудрився порізатись, як зазвичай...

                Бо не встиг...

                І докірливий погляд крізь прострілену шибку пенсне…

                Du sollst nicht morden[5]…


___________

[1] Знамена вверх (нім.) Перші рядки нацистського партійного гімну, написаного Хорстом Весселем (1907-1930)

[2] Шлях вільний для наших батальйонів (нім.) Рядки з гімну Х.Весселя

[3] Грубі італійський, угорський і румунський вислови

[4] Браун Єва Анна Паула (1912-1945) – коханка, а в останні дні життя – дружина Адольфа Гітлера

[5] Не вбий (нім.)

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.01.2014 16:43  © ... 

Ну то ж осколки свідомості, коли мізки пливуть від альцгеймера 

 14.01.2014 16:24  Тетяна Белімова => © 

Несподіваний перехід - від Оксани і її супутника в купе))
Новий герой чи просто лірична вставка?