Згортання
Усі важливі речі я вчився говорити пошепки,
потім я проговорював їх подумки,
опісля - просто мовчав.
а довкола ніхто навіть крику не чує,
і у кожного суб`єктивна важливість,
я намагався сказати, але краще б і не починав.
я дивився на світ примруживши очі,
потім заплющивши їх кольори уявляв
опісля бачив лише пітьму
а довкола усе темрява точе,
хоча білий день, хоча світить сонце,
і я хоч не бачив, але й не пробачав
нездоланною стала атомарна відстань
що ніяк уже не зазирнути за обрій
і Всесвіт кудись невпинно росте
а всередині уява не обмежується словами,
але в моєму немовленому собі монолозі
усе це чомусь згортається в точку