ГАРНЕ ІМ’Я
Мама й тато кличуть ввечір донечку Марічку:
- Як, порадь, мала, назвати нам твою сестричку?
Та мовчить. Мовляв, не знаю. Іра, Галя, Люда?
Мама ж каже: - Може, доню, хай Даринка буде?
Враз сумна Марічка стала. Ледь не плаче, бідна.
Мати бачить це й питає: - Що з тобою, рідна?
- Хочу теж ім’я смачненьке. Як вона, так само!
Ви чому її назвали МАНДАРИНКА, мамо.