Клодетта

з рубрики / циклу «Місячне сяйво»

Клодетта любила берети.

У неї була їх ціла колекція. Різних кольорів і відтінків. І шалики в тон.

Їй здавалося, що вони надають шарму і поетичності.

Як тільки наставала осінь Клодетта поспішала сховати руді кучері під новеньким беретом. Волосся здавалося їй неслухняним і розбурханим.

Того дня на виставці було людно. Дівчина оглянула експозицію і ледь проштовхалася до виходу.

На вулиці за звичкою торкнулася волосся, щоб поправити берет. І не намацала його.

Згубила.

Короткий погляд на хідник не дав результатів. Шлях до галереї не навів на слід згуби. Всередину не повернутися.

Берет втрачено.

Це ж була не просто річ. Стиль. Особиста відзнака.

Та що ж робити? Доведеться йти так. Відчуття – наче стала невидимою. Скоріш би додому.

- Ой, дівчино, обережніше!

- Пробачте.

« От уже й людей збиваю. Халепа.»

- Та нічого, не переймайтеся. А Вам не казали, що у Вас гарне волосся?

- Та ні.

« Ото ще. Якась руда пакля.»

- Пропоную знятися в рекламі шампуню.