Збагнути б логіку небес…
Хоча б на мить….
Навіщо треба?
Та, перестала б, мабуть, снить
Усім, що мариться «потреба»….
А ще б навчилась не чекати
Незнамо що незнамо звідки
Не вийшло щось, то не зітхати
Й не лаяти якогось дідька….
Я стала б справді ого-го!
Мовчала б лиш сором’язливо….
О, понесло! Та ну його….
Хай краще завжди буде ДИВО!
Харків, 31.01.2014
