02.02.2014 20:51

для всіх

361

6 | 6

 © Оксамит

Електричка

з рубрики / циклу «Ліловий світ»

Розкажу вам як учора, бігла я з роботи.

Запізнилась на маршрутку, 

Та й пішла на потяг.

На пероні контролери в дублянках поважно,

Перевірка йде квитків, дивляться уважно.

Підлетіла електричка, 

Сіра наче птаха.

Погрузився наш народ.

Замерз бідолаха.

У вагоні, людно й брудно,

І дихати важко.

Он в одному із купе, весела компашка.

Розложили хлібець й сало,

І чарка по кругу, 

- Випив першу, -  не затримуй

- Тягни зразу другу.

Жіночки сидять поважно,

Лузкають насіння,

І додолу ту лузку, кидають сумлінно.

Чолов`яга їде з ночі, розлігсь на сидіння.

Стирчать ноги на проході,

Не дай Боже потривожить, в нього сновидіння.

От і дійство почалося!

Розкрилися двері,

Попереду сумка в клЄтку, фартух, як земелька,

- А хто хоче біляша!!! - розкрилася пелька.

На перчатках нема пальців, ото витребеньки,

І із сумки біляша дістає швиденько.

У бумагу замотала, аж сало стікає,

І уже ота рука грошики щитає.

- Кому нитки?! Кому голки?!

Ще й труси в додачу.

Лійки, щітки, батарейки,

Ще й клею на здачу.

А музики, як заграли.

Сумну затягнули.

Ті, що були на підпитку, аж сльозу змахнули.

- Кому пиво?! Колу-ром?! І тонік із джином?!

Оживилась наша молодь, і скупає мило.

- Кому "Джека" в шоколаді?! Халви й мармеладу?!

- Діду, гроші доставай!

- Нуга із горіхом! - купиш її для онука, буде йому втіха.

Їдуть, лаються, сміються, у тамбурі бійка.

Невесела моя сповідь, та що тут робити...

Коли ми свою культуру вміємо гнобити.

Розвезе всіх електричка, доставить додому.

Ніч постоїть у депо, вимиють підлогу,

І на завтра вже готова їхать по нас знову.

Ми ж трудящий і співучий, народ України!

Нахиляли, а ми йшли, голову тримали!

А в вагоні у малому, до низів упали.

Вийшла з тої електрички,

В серці стільки смутку.

Це не вихід, розумію.

Іду на маршрутку.