Стогне Україна

з рубрики / циклу «Про долю»

Стогне, плаче Україна,

В чім скажіть її провина,

Всі скубуть кому не лінь,

Стала чорна, мов та тінь.

Обскубли – не зупинились,

За легені вже вчепились,

Душать – духу їй не стало,

А їм того мало, мало.

І ще б’ється серце в грудях,

Рвуть його прямо на людях,

Простягають брудні руки,

За що терпить такі муки.

Воно б’ється тук та тук,

Всюди чути його звук,

Україно, рідна мати,

Як той біль угамувати.

Встань, Тарасе, встань Кобзарю,

Подивись на ту отару,

Що паплюжить рідний край,

Богом даний земний рай.

З нами Богу помолися,

Встань, Тарасе, подивися,

Гине твоя Україна,

В чім її скажіть провина?

м. Славута,