Збереження кохання
з рубрики / циклу «Про долю»
Сіяло сонце променисте,
На серці радість та тепло,
Було кохання щире, чисте,
Та миттю десь підкралось зло.
Нависла страшна чорна хмара,
Те сонце стало прикривати,
Казали всі, що ми не пара,
Ті почуття стали вбивати.
Мов ураган злі язики,
Без впину все товкли в багнюку,
Кохання вбили ті плітки,
Пройшла велику я науку.
Зібрала силу всю в кулак,
Пішла вперед вже без вагання,
Нехай всі кажуть, що не так,
Я вбережу своє кохання.
м. Славута,
