Факел божевілля
Цикл "12-ть казок місяця"
Ти – ніжна мука, ти – ласкавий біль.
Болиш в мені медовими словами.
Ти – амфора бездонних божевіль,
Що в небесах душі руйнують брами.
Розмила береги ріка бажань,
Надихатись тобою я не можу,
І ласкою цвіте солодка грань,
Від солоду тремтить пелюстка кожна.
Нап’ється ніч цілющої води
Із озера хмільного поцілунку.
На шкірі – губ невидимі сліди,
Як пристрасті гарячі візерунки.
Мою пітьму жагою запали,
Як факел божевільний і гарячий.
Хай небо сколихне шалений блиск,
І хай воно цю пристрасть нам пробачить…