09.02.2014 18:25

для всіх

295

8 | 8

 © Тетяна Чорновіл

Диво туманних казок

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Коли зима в морозний сон недбало

Зайшла по присмерковому сніжку,

Гаряче сонце з піднебесся впало

В очеретяну казку шелестку.

Огнем у річці розтопило кригу,

І, зойкнувши, схололо десь на дні.

Крайнеба верби лиш полощуть тихо

В рожевій млості коси крижані.

Хоч поміж хмар ще тліють зблиски кволі,

Про сонця жар і спогаду нема.

Спливає сон туманами поволі

Та в очереті схлипує зима…

Мить шелестку відчувши в казці добрій,

Зими туманних схлипів не збагну:

То від краси, що ніжить ніч за обрій,

Чи жаль самій спливати в диво сну.