Шевченкове слово
з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»
Його слово летіло містом –
Не вітриськом морозно-чистим,
Не хмарками у білій піні,
Не зірковим мерехкотінням…
З вічним закликом нелукавим
Просиналась нова держава,
Зупинилась, зняла кайдани,
І метнулася вниз... Майданом!
Запалала країна з ночі,
Пробудилась, відкрила очі,
Піднялася, зійшла зорею –
Бо Шевченкове слово з нею!
Кров гаряча асфальт палила,
Біле небо дотла зчорніло,
Поривалися в бій за Неньку –
Бачиш, Слово - живе, Шевченку!..
Розривали кайдани древні,
Розганяли думки непевні:
Не раби ми, і не полова,
З нами йде Кобзареве слово!
І, допоки ще буде віра,
Доки мчатиме заклик щирий, -
Затискаючи власні рани,
Буде жити наш край Майданом…
