До 200-річчя Тараса Шевченка

"...Пишу цей лист бо відчуваю зараз Твою потребу у моїх словах..."

Подивися, глянь-но на руїну! Де вона, ця Мрія для життя, Золота Шевченкова країна, Вічно рідне диво Кобзаря?

Його слово летіло містом – Не вітриськом морозно-чистим, Не хмарками у білій піні, Не зірковим мерехкотінням…

Не чужа, не бідна, не маленька, В Ній свої і золото, й блакить. Вічно Їй болить поет Шевченко, І Шевченку теж Вона болить.

Є у тебе, Україно, дар безцінний, Він намистом серце прикраша, І блакитною шовковою хустиной Твою косу розкішну упліта.

Я вірю... Сонцем оповита Шевченківська незломлена душа.

За любов я тебе полюбила, За любов до свободи й життя, І за те, що великая сила Не закинута в урну сміття.

Задурював мізки  він світу усьому, Вдерався в держави, ламав їх без слів. Показував, типу, він прАвий в цілому - Тепер Україну він взяти схотів.

Низький уклін і браво,                        ...

Чи пробачиш, сину, батька?Давить куля в спині…

Я знаю яким буде Завтра, Якими прокинуться люди: Піَдуть шукати щастя Між фарисеїв у тлум.

Патріотичний вірш - заклик до мирного співіснування та об`єднання всіх народностей на Україні. Створенний під впливом подій "Майдану" та осмислення нашого майбу...

За убієнних всі молімося, Чолом землі своїй вклонімося, За її муки, поневіряння, Вона ж, як пташечка та рання.

Вірш про горе матері після гибелі сина - захисника Майдану.

Вірш-молитва про те, щоб Господь дав політикам розуму і поміркованості.

Вірш про жалобу України за героями Майдану, котрі віддали свої життя за неньку.

Бо ж ми не просто люди, ми - країна! Своя земля і мова в нас своя. Ми - нація! Ми дружня Україна. У ній частинка кожного, і я!

Я люблю її за те, що вона в мене є, за те, що я народилась тут!

Солодке  слово  “свобода” - Занадто висока ціна, Але вона необхідна, Без неї нема життя.

Зрозуміють усі, Зрозуміють мільйони, Чому ти не бив тій владі поклони, Чому сповідався власній землі.

Неначе страшна чорна сила Народ наш щирий полонила І прагне витягти всі жили. Над українцями могили...

Рідна моя, не плач, Буде катам розплата, Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим, Спалимо геть до тла На волелюбних ватрах Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди...

Жахливе видовище... Молоді люди гинули, гинули в мирний час, гинули з обох сторін, назавжди відходили в небуття задля нашого з вами майбутнього... Слава Україні!!!

В День Жалоби на Україні!Ми підтримуєм тих матерівХто дітей віддав за ВітчизнуХто ховає сьогодні синів!

Серце від  смутку пече і від болю, Душу стискає від жалю і сліз.Кров»ю народ здобува собі волю, Кров»ю людською все скроплено скрізь.

Вірші, що пишуться серцем і душею... Мовчати більше не можливо... Дуже болить...

Мені наснилися Шевченкові вірші… Мені наснилися Шевченкові малюнки… А зранку голос: "Сон свій запиши – Не всім Бог надсилає подарунки!"

Палає ненька Україна Горить наче багаття Згорають в братовбивчивній війні Безвинні наші браття

Море сліз та море крові, Стогне, плаче мій народ, Де пісні ті калинові, За що йде на ешафот?

Наш народ чим довше терпить, тим сильніший вибух. Вибух неминучий.