11.02.2014 18:04
лише 18+
342
    
  2 | 2  
 © Маріанна

Метелики

з рубрики / циклу «Місячне сяйво»

Спробуй довго дивитися в прірву, і вона загляне тобі в очі.
Фрідріх Ніцше.

Метелики кружляли довкола лампи. Летіли на вогник, до світла. Летіли як і тисячі до них, керовані покликом, не власною волею.

Сьогодні їм не вдасться згоріти. Лампа не гасова. Не каганець. Б’ються даремно.

Не судилося легкої красивої смерті. Так.

Все одно вік їх короткий. Ефемерні крильця не для грубої матерії.

Прибере цих малюків не милосердна ніч, а безжальний байдужий день.

Все одно.

Вони не знають. Не відають сенсу. Не мають призначення.

Чи все ж мають?

Сиджу у півтемряві нічного ліхтаря і слова злітають на папір.

Як метелики.

Куди вони випурхнуть і навіщо?

Та хай.

Літає легкокрила комашня, розвіює крильцями важкі думки і не хочеться морок згущувати. Сам якось.

Сюркочуть десь в траві цвіркуни і кличуть хвилини за собою.

А папір? Папір стерпить.

Скільки на нього вилито.

То справжня прірва, що вдивлятиметься таки в тебе.

Глянути?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.02.2014 17:27  © ... => Тетяна Белімова 

Дуже дякую!

 12.02.2014 11:23  Тетяна Белімова => © 

Сильно! Дуже вдала метафора! Моє вам чудово!

 11.02.2014 19:27  © ... => Світлана Рачинська 

Приємно, що читаєте мої мініатюрки.

 11.02.2014 19:26  © ... => Олена Вишневська 

Дякую.

 11.02.2014 17:15  Світлана Рачинська => © 

Захоплююсь метеликами. Філософські створіння!...
задумалась...

 11.02.2014 15:37  Олена Вишневська 

цікаво