Немов медуза жалить кропива...
Немов медуза жалить кропива.
Тнуть крізь сорочку в спину комарі.
Лайливі з уст зриваються слова:
"...мазь не купили – бовдури старі…"
Як грошей шкода – мусимо терпіти.
Най нас скуштує трохи комарня.
А що ж під вечір маємо робити,
Коли їх стільки просто серед дня?
І комарі, і комашня, й мурашки,
І ґедзі розплодились цьогоріч.
І невідомі ще якісь комашки,
Але кусючі, з`являться опріч.
Пішов до вітру просто під каштани.
Трава висока мокра від роси.
Лише заплющив очі під кущами,
Як ціла зграя шурхнула в труси.
Я закричав, що сили мав, зненацька.
Дісталось ляпасів сідницям і щокам.
"Пробач мені, моя старенька… цяцька…
Ганьба моїм обісцяним рукам…"