Надії пломеніє каганець
Кабінет? Не кабінет- халупа,
Елєктрикою і не пахне тут.
Убога керосинка ледве дмуха,
Освітлює лиш стіл і табурет.
Зате начальник, як положено главі,
Сидить при галстуці, поважно,
Перебирає свої папірі
І слухає всіх так уважно.
Апартаменти проміняв на комірчину
Бо в ній ще грубка є, дає вона тепло,
Підлеглих має може з десятину
Згадати гірко, як колись було.
Розчинний відділ працював безперебійно,
Снували люди, ніби мурашки,
Хтось в кабінет заходив щохвилини:
"Ну, Миколайович, будь ласка,підпиши."
За ворітьми мертва тиша наразі,
Ні світла ні тепла, відрізали давно,
Працівникам зарплата на папері
Хіба побачать гроші у кіно.
Напевно не помітили ми як
В машину часу нас усіх пихнули,
Нам очі засліпив жовто-блакитний стяг
І понеслися стрімко ми в минуле.
В час, коли рабство панувало на землі
І продавали люд, як сіль чи мило
Коли ми незалежність здобули
Хіба цього шалено нам кортіло?
Тікають люди звідси, хто куди,
Кидають батьківські сади вишневі
І серце рветься на куски
З жалю до рідної оселі.
Лише надії пломеніє каганець,
Відомо потухає він останній.
Великий, повний грошей, гаманець
Наснився бідняку в час ранній.