Я – тьма
Я – тьма
Мене не змінити, навіть, і не намагайся, я такою з’явилася на світ, я такою росла, я стала такою, як іржавий колючий дріт.
Я пуста, без моралі, без совісті й інших чуттів, я не варта кохання, не варта уваги, а тим паче твоїх листів.
Ти писав «… ти така на мільярди людей, ти єдина з ким серце рветься із грудей, з ким приходить весна і тікають всі смутки…» і на ганку залишив мені незабутки.
Я інша – не ангел й не сонячне світло в пітьмі, я - темрява, жах найстрашніший у сні. Я та, кого важко собі уявити, тікай, я можу тебе погубити.
Не варто шукати світлих сторін, тікай, підведися з землі, встань з колін, біжи що є духу за обрій землі, хай тобі допоможуть птахи-журавлі.
Можливо, я буду жаліти, ридати, можливо, захочу вернути назад, де сльози проллються рікой біля хати, там виросте й вмре заболочений сад.