SASHA ROSSI © ПРОДОВЖЕННЯ " Вірю в любов або почнемо з початку"2
Гарний настрій після прочитання гарантуємо )))
Довго не міг заставити себе щось написати.))) І ось вчора випала нагода, одна і з тисячі)
Не судіть строго, пишу в своє задоволення! Знаю одне друзям подобається , впевнений Вас теж лише не байдужим те, що творю. Якщо не захоплення, то принаймні веселу посмішку ця історія у вас викличе! Коментарі можете не писати, просто кому ця історія буде до снаги поставте смайлик :) Цього мені буде достатньо! І на сам кінець, щоб посмакувати всю історію , віднайдіть її початок у моїх нотатках, і аж тоді приймайтесь до читання продовження! Дякую за все на віки Ваш - Sasha Rossi :) ...
На дворі був вечір. Біл йшов звичним йому маршрутом, минаючи високу будівлю, він звернув у сквер. Ще перед заходом в цей зелений острів природи, здаля помітив дівчину, що рухалась йому назустріч. З далеку він не розглядів її обличчя, але помітив, що вона швидко наближалась йому на зустріч...
- Цікавість моя зашкалювала, але я не наважився першим подивитись їй у очі,тому ховаючи свій погляд, звернув праворуч по Вашингтон Стріт. Минуло ще декілька хвилин і я відчував її швидке дихання за своєю спиною.
- Агов , куди ти так тікаєш.
- Ви до мене звертаєтесь – не вірив своїм вухам Біл.
- Так саме до тебе. Вибач, але на цій вулиці окрім тебе більше нікого не має.
А в голові відразу рій думок: звідки вона взялась на мою голову?
- Е й я тут.
- Я бачу і що ти хочеш від мене?
- Ну як тобі сказати – промовила вона і засміялась)))
- Ти вибач що турбую, просто я в такому стані, ну … і… ну мені потрібна чиясь порада. а оскільки я нікого по дорозі крім тебе не зустріла, тому я затримаю тебе – і знову залилась сміхом.
- А з тобою все гаразд, може щось трапилось чи може зле тобі? Ти курила марихуану.
- Тю та ну тебе, нічого я не курила … ну трішки, ми з дівчатами були на крутій вечірці і знаєш, я … ну… як тобі це сказати, трішки перебрала
– сказавши останнє залилась сміхом.)))
- О навіть так , то чому ти зараз не на вечірці?
- Хех , ну я поспішаю додому… але … ну блін, мені так соромно… ну як тобі сказати…)))
- Ну то кажи ? Я взагалі ще маю справи ( відверто кажучи справи Біл не мав,але сприйняв цю дівчину, як не нормальну).
- Гаразд ну гаразд....я скажу тільки не смійся. Від мене не тхне випивкою???
- Та начебто ні .
- А ти нахились до мене ближче.
- Ну знаєш, не буду я нахилятись, ще чого захотіла, я не знаю ні тебе, ні твого імені, і поводишся ти дивно.
- Ну будь-ласочка я дуже, ну дуже прошу тебе, мені важливо знати чи від мене тхне.
- Чому тобі так важливо це знати?
- Розумієш, я мешкаю у свого дядька, а він колишній військовослужбовець. Воював у В’єтнамі і все таке інше. Він надзвичайно строгий і може мене зачинити в дома, за те що я вживала алкоголь.
- Я б на його місці те саме зробив) Ну гаразд, підійди ближче…)
Дівчина підійшла до Біла. Нахилившись до нього в притул, вона декілька раз хекнула…)))Він не витерпів і сам засміявся.)))
- І ось за цього ти мене турбувала. Не хвилюйся, майже не чути. Не думаю, що твій дядько буде тебе цілувати, але якщо чесно то ти вживала Revo.)
- Так саме так! Чесно не чути.
- Ні не чути, можеш бути спокійною.)))
- О це класно, яка я рада. Усміхнувшись в надцятий раз вона покружляла довкола. А він стояв і дивився на неї і не розумів, що коїться довкола, чи то світ зійшов з розуму, чи люди змінилися за той час коли він працює. Після такого веселого кружляння вона підбігла до нього.
- Слухай, вибач я не представилась – я Мел.
- Дуже приємно я Біл.
- Мені теж дуже приємно і не зручно перед тобою. А знаєш, що саме цікаве? Я завтра навіть не згадаю як тебе звати…
- Цікаво чому, маєш проблеми з пам’яттю ???
- Та ні, з нею все гаразд, я коли вип’ю то не пам’ятаю що зі мною коїться)))
- Дивно… Тоді не вживай багато алкоголю, може щось трапитись, а ти не будеш пам’ятати ))).
- Тоді візьми мій телефон і запиши свій номер, а завтра розбуди мене, тоді я згадаю можливо…. )))і знову Мел засміялась дивлячись на Біла невинними очима.
- Ось тримай я записав.
- Кльово правда!
- Що кльово, вечірка, тепер зустріч з тобою, настрій прекрасний давно я так не веселилась)))
- Радий за тебе)) А що святкували?
- День Народження моєї найкращої подруги)).
- Он як.
- Слухай. а чому б тобі мене не провести мене до дому, мені так буде спокійніше.
- Ти знаєш залюбки,я і так вже нікуди не поспішаю. ( Бачите як змінилась моя поведінка, на мене явно було не схоже).
… Вона взяла Біла за руку і вони попрямували містом. По дорозі до будинку де мешкала Мел, вони говорили на різні теми, і все їм було цікавим та знайомим. Здавалось час завмер, зупинив своє існування, а їх розмова тривала, і тривала. Та дійшовши до пункту призначення все змінилось. Вони ще довго розмовляли під вікном .
- Біл дякую за приємну прогулянку, за класно поведений час. Ти цікава людина от тільки мені твої шузи не подобаються.)))
- О навіть так і що мені робити Мел??))
- Ні ти вибач, я не втрималась, мені не слід було цього казати я просто всім це кажу, ну мені подобаються чорні, а в тебе вони коричневі))).
- Гаразд наступного разу вдягну інші)))
- Невже, то ми ще зустрінемось, це ж кльово.
- І коли буде цей наступний раз)).
- Давай я завтра сама тебе на беру, а зараз будемо прощатись, мені вже пора))
- Ну тоді бувай, радий зустрічі з тобою Мел.
- Я теж Біл).
Біл вже пішов, але Мел наздоганяючи поцілувала його, і нічого не сказавши чкурнула в напрямок до свого будинку…
- А що Біл.???
- я так і стояв ошелешений не знаючи, що зі мною коїться… Дивний вечір, вона…і … цей поцілунок…
За міській будинок 22.10 РМ.... 27.06.2010 року,