Не любила тебе... спочатку

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Не любила тебе спочатку –

Так, хотілося більше гратися.

Просто осінь прийшла на грядки,

Вже пора було закохатися.

Ціле літо дивилась вовком –

Чим не привід, скажи, кохання?

Осінь тихо стелила шовком

Перші погляди і зітхання.

Жовтень-місяць у небо зринув,

Став холодним і поневоленим...

І навіщо мене відкинув?

Закохалась – як збожеволіла...

Уникала тебе щосили –

Ти ж не був вже таким довірливим!

Я взаємності... Не просила.

Але болю – також, повір мені!

Ось кінця добігає лютий –

Відпусти, ну прошу, награлася,

Я ж очима твоїми скута!..

Видно, надто аж закохалася.

Візьміть участь в обговоренні

17.02.2014 12:56 Олена Вишневська

Гарно...
Олю, ну якби ж то можна було собі планувати такі почуття, і болю було б менше і сліз, але де ж ефект уже буде не той ;)

сподобалось)...згадав)) - единственная игра которая стоит свеч это любовь)))

16.02.2014 18:09 Ганна Коназюк

Гарно, душевно! Незалежно від того, чи взаємне кохання чи ні,чи відверте, чи приховане - це чарівне почуття має велику рушійну силу і творить чудеса... Від цього воно прекрасне!...)))

Де межа між грою і не-грою? Кохання відпустити не може))) Його треба пережити! Ти ж сильна, Олю))) Боліти не буде вічно!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ