Думки
з рубрики / циклу «Два світи»
Думки. Як то думають люди? Творчі люди. Так гарно в них все складається. Захоплює. Молоді – талановиті. Старші - досвідчені, а творчість не перекриває. Есе, або проза, а то вірш. І все так складено струнко і до теми.
У мене ж зовсім не так. І мріяти вмію, і букви змалечку знаю, а ні не те. Думи мої якісь не структуровані. То про Майдан, то про вечерю – шлунок підказує. Про майбутнє, про минуле, то про коней (я їх шанувальник палкий і давній), то про подругу з Інтернету, яка напевно образилась. (Причини невідомі)
Немає в моїх думках прологу, зав’язки, кульмінації, розв`язки та епілогу, одним словом, каламуть.
Звичайнісінький день, як завжди починається рано, закінчується пізно вночі, посередині провалля зі сну. Щиро заздрю тим хто може бачити сни…
Знаєте, якби я записував усі свої думки, тоді б мене точно визнали б психічно ненормальним, а так ні, цілком нормальний.
Дратує клавіатура, а без неї нікуди, нова ера – вимога часу. Між іншим, може і не варто писати, нещодавно придбав годинник наручний (марка відома ще радянська, виробник Росія "Орбита"), якщо прислухатися цокають механічним своїм серцем, рівнесенько. А думки то туди то сюди. То про святе то про грішне. А потім все-таки зупиняюсь і думаю.
- Творчим – добре, досвідченим – легко, а безголосим мука… І тому я віддаю свій голос за нашу державу, за Україну. За свободу говорити, творити, думати і вірити. Бо ж воно так без Бога нікуди.