НІКО, ПРИЛЕТИ!
Торкнула легко перемога
І прояснів нарешті погляд,
І подих вже на повні груди,
Бо усміхнулися всі люди.
Загасли диму вже заграви,
Лиш барикада – пам’ять, слава,
Щоб не забули час буремний,
Щоб пам’ятали роду - плем’я.
Та муки були недаремно,
То мучив страх, то тіні темні,
Та врешті здихались розпуки,
Та привітаємо час злуки.