День жалоби

Найбільше горе – це дивитися у могилу своєї дитини.
(так у народі кажуть)

День жалоби, смутку й болі майданівців вбитих:

Розстріляних, попалених, кийками побитих.

Мати сина не зустріне і не привітає –

Він загинув на Майдані, його вже не має.

Ця кривава перемога важко нам дісталась,

Після неї горе, й смуток, і журба зостались.

За героями Майдану очі дощем плачуть –

Вже молоді, гарні хлопці неба не побачать,

Не повернуться додому, не заглянуть в очі,

Не пригорнуть стан той ніжний, молодий дівочий.

Втрата сина, мужа, брата – непоправне горе,

Смуток, журба, тяжка туга і печалі море.

Матері з тої печалі уже тінню стали

І від сліз гірких, солоних очі вже запали,

І жалОба, і жалОба серце рве щосили,

Бо кладуть героїв славних у сирі могили.

Загинули мужні хлопці за щастя народу,

Своїм життям вибороли волю і свободу.

Не помруть герої наші і житимуть вічно.

Світла пам`ять, вічна пам`ять і слава одвічна.

На могилах - обелісках у світлу годину

Забуяють чорнобривці й червона калина.

22.02.2014

Візьміть участь в обговоренні