Моя дорога
Моє життя нагадує дорожній рух. Отак їду собі, коли по трасі рівній, коли по ґрунтовій дорозі, коли по чистій, весняній, коли по замерзлій, холодній, коли взагалі по багнюці. На моєму життєвому шляху велика кількість дорожніх знаків, тому й швидкість неоднакова, в основному повільна, десь в середньому60 кмна годину. Варіантів руху є безліч, можна їхати прямо, можна повернути праворуч чи ліворуч. І я інколи не знаю, який шлях обрати, бо знаку головної дороги немає ніде. Кожна людина, я думаю, свій головний шлях повинна обрати сама, це якось інтуїтивно відчути, підсвідомо. На моїй дорозі багато перешкод, та мене вони не лякають, і якщо я заїжджаю у тупик, то повертаюся назад і починаю все спочатку. Мрію я лише про одне, щоб як найдовше у машині мого життя стало пального, і змогла ще багато побачити, відчути, пережити.
