Бойчук Роман Вже тепер лиш собі не належу...
Вже тепер лиш собі не належу,
Клонуватись на всіх
Бракне сил.
Мов той равлик у бік
Шлях свій лижу...
В спину лають свої,
Наче пси.
Під прямим я кутом
Від усього -
В третій вимір сную
Навпростець
За повітря ковтком,
Хай чужого...
Перед ціллю стою,
Мов стрілець.
І щораз випробовую Долю,
Натягаючи нить-
-Тятиву...
І буває завдам не раз болю...
Мене також болить!..
Я - живу!
18.02.2014 22:24 © ... |
))) Тут про різні ре йдеться! Шкода, що Ви не зрозуміли. Дякую! |
 18.02.2014 21:11 Дявяносто Девятьи Девять по Фаренг |
 Как может быть СВІЙ шлях если - "Вже тепер лиш собі не належу", "шлях лижу", "сную навпростець" и тут же - "стою перед..." |
18.02.2014 13:39 Недрукована => © |
 Прийшла сюди за вишуканою інтимною лірикою - не знайшла... |
18.02.2014 13:18 Тетяна Белімова => © |
 Правдиво, Ром. Під машкарою усміхненого співака-поета теж може бути приховано зболене серце. |
18.02.2014 11:41 Володимир Пірнач => © |
 Гарно. |