Безкрила птаха
За хмари сонечко сховалось.
Тихенько плаче небосхил.
Я б знов охоче політала,
на жаль, нема вже в мене крил.
Їх відітнули. Так і бути.
Якось без них я проживу.
Хоч важко птиці позабути
той смак польоту. Я живу!
Живу без крил я і без долі.
Живу у смутку й у журбі.
Так хочу вирватись на волю,
та не під силу це мені!
Безкрила птаха не літає,
хоч як хотіла би цього!
До неба очі підіймає,
блага у нього одного.
Та небо тут не допоможе.
Не дасть воно їй інших крил.
Я теж літати вже не можу.
Дивлюсь, як птах на небосхил.
Я проживу! Ти чуєш, доле?
Я проживу без висоти,
без неба, простору і волі!
Мене не поламаєш ти!
