Як кава гріє чашку
Зігрій мене, як кава гріє чашку,
В осінню зливу хочеться тепла.
Горить камін, ніхто не грає в шашки,
Чорнила-сльози капають з пера.
Початок вірша - милому зізнання.
Спинилась рима у потоці сліз...
Я, наче осені напилась зрання,
Сплітаючи вінок із посивілих кіс.
Зігрій мене єдиним словом,
Останню осінь поклади на стіл,
Бо дуже довго, любий, ходим колом,
Грунтовим шляхом спільних сіл.
Зізнайся, зрештою, що осені не любиш,
В дощах сіріє стежка наших зим.
Сам захворівши, ще мене застудиш
Останнім дотиком, холодним і п"янким...
20.09.2013
