Як же ще хочеться казки!
В дорозі самотняя пішки –
Це доля моя у житті:
Ідуть по стерні мої ніжки -
Одна на вдовинім путі.
Тепла, і любові, і ласки
Для серця мені не знайти,
А як же ще хочеться казки
І в мрію чарівну ввійти.
Вже скроні мої посивіли,
Вже осінь настала в літах,
Роки молоді відлетіли,
Й людського кохання мій птах.
16.03.2014
