25.03.2014 14:27
for all
179 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Незабудка

Звела нас доля разом знову,

дороги знов переплела.

Послухаймо ж пташину мову,

послухаймо спів солов`я.

Зустрілись знов, душа у душу.

Надворі літо ще буя.

Тож не пускаймо в серце стужу.

Нам доля шанс іще дала!

Ми мовчимо. Чому ж мовчати?

Невже нам слів не вистача?

Буяють ще зелені шати,

на серці ж лід і самота.

Мабуть, даремно ми зустрілись.

Прорахувалась доля. Так?

Бо ми з тобою не змінились,

ми в різних живемо світах.

Твої думки летять до моря,

мої - до неба й висоти.

З тобою різні ми.

І доля не в силах нам допомогти.



2004

Публікації: Незабудка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.03.2014 21:48  © ... => Тетяна Белімова 

Так, має бути `` не вистача`` , Т9 :) . Зараз виправлю. Дякую за підказку! Я чомусь не звернула увагу! 

 25.03.2014 11:07  Тетяна Белімова => © 

Буває... Хоча досить часто протилежності притягуються))
Зверніть, будь ласка, увагу на "слів не витрача" - певно, мали на увазі "вистача"?