Звела нас доля разом знову,
дороги знов переплела.
Послухаймо ж пташину мову,
послухаймо спів солов`я.
Зустрілись знов, душа у душу.
Надворі літо ще буя.
Тож не пускаймо в серце стужу.
Нам доля шанс іще дала!
Ми мовчимо. Чому ж мовчати?
Невже нам слів не вистача?
Буяють ще зелені шати,
на серці ж лід і самота.
Мабуть, даремно ми зустрілись.
Прорахувалась доля. Так?
Бо ми з тобою не змінились,
ми в різних живемо світах.
Твої думки летять до моря,
мої - до неба й висоти.
З тобою різні ми.
І доля не в силах нам допомогти.
2004
