31.01.2014 11:57
for all
738 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Микола Чат

Співчуття

Співчуття

Її зустрів у днини на краю.

Вона стояла тиха й одинока:

Срібляста шкіра, смутку поволока

У зорах, що губилися в гаю.

 

Рукою обійняв тендітний стан.

Вона здригнулась, та… не відступила.

Я запитав: - «Кого шукаєш мила,

В діброві поміж липових сутан?»

 

Мов подих вітерцю, сказала з болем:

- «Там клен стояв… допоки буревій…»

І сліз роса осипалася з вій

На соняхи, що мандрували полем.  

 

Замовкнув я допомогти не в змозі…

Вона ж шептала в сяйну пектораль:

- «Він там! Я знаю!..» 

                              Місяця кришталь,

Котив байдужо на нічному возі…

 

     

Крізь прах зірок, у безпритульну даль,

Я вартовим вдивлявся, аж до болі.

Жалів перстами кучері тополі,

Посмучені у темряви мигдаль.

Публікації: Микола Чат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.01.2014 20:31  Тетяна Чорновіл => © 

Красива поезія! 

 31.01.2014 20:12  Мальва СВІТАНКОВА 

Мальовничо)) 

 31.01.2014 14:03  Тадм 

Як завжди бездоганно! 

 31.01.2014 08:52  Олена Вишневська 

Дуже гарно! Захоплює журлива історія... 

 31.01.2014 07:11  Деркач Олександр 

Гарно