31.01.2014 11:57
для всіх
802
    
  6 | 6  
 © Микола Чат

Співчуття

Співчуття

Її зустрів у днини на краю.

Вона стояла тиха й одинока:

Срібляста шкіра, смутку поволока

У зорах, що губилися в гаю.

 

Рукою обійняв тендітний стан.

Вона здригнулась, та… не відступила.

Я запитав: - «Кого шукаєш мила,

В діброві поміж липових сутан?»

 

Мов подих вітерцю, сказала з болем:

- «Там клен стояв… допоки буревій…»

І сліз роса осипалася з вій

На соняхи, що мандрували полем.  

 

Замовкнув я допомогти не в змозі…

Вона ж шептала в сяйну пектораль:

- «Він там! Я знаю!..» 

                              Місяця кришталь,

Котив байдужо на нічному возі…

 

     

Крізь прах зірок, у безпритульну даль,

Я вартовим вдивлявся, аж до болі.

Жалів перстами кучері тополі,

Посмучені у темряви мигдаль.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2014 20:31  Тетяна Чорновіл => © 

Красива поезія!

 31.01.2014 20:12  Мальва СВІТАНКОВА 

Мальовничо))

 31.01.2014 14:03  Тадм 

Як завжди бездоганно!

 31.01.2014 08:52  Олена Вишневська 

Дуже гарно! Захоплює журлива історія...

 31.01.2014 07:11  Деркач Олександр 

Гарно