04.04.2014 00:00

18+

275

4 | 4

 © Оля Стасюк

До лісу

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Серце, як голуб сизий,

Падає з неба вниз.

Тату, пусти до лісу!

Мамо, пусти у ліс!

Глухо болить та рана –

Хай хоч на мить втечу,

Деревом тихим стану,

Листя позолочу…

Байдуже на сумління,

Це вже не буде гріх –

Хочу врости корінням

В землю дідів моїх,

Тут, на своїй сторонці, -

Хай вже і дощ, і грім! –

Пити весь солод сонця

Кожним листком своїм.

І загубитись в світі

Темно-зелених трав,

Злитися з різноцвіттям,

Кинутись до заграв…

Мабуть, землею стерти

Все у своїй душі,

Вистояти, не вмерти

В зливу і на межі…

Гарно зустріти осінь

І пережовклий світ,

Довго збирати просинь

Плетивом темних віт,

Вкласти в насіння душу,

Бачити, як росте…

Мамо, пусти, я мушу

Вистраждати те все!

Зможу! Бо сльози чисті

Візьму із небуття

І в предковічнім лісі

Врешті знайду життя…