05.04.2014 18:29

для всіх

241

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Юний козак

з рубрики / циклу «Про долю»

– Чуєш, тату, – каже син,

– Чи ж я не козак?

Чую з церкви лине дзвін,

Ворог геть дивак.

Мов та хмара насуває,

Шукає причину,

Нехай трохи почекає,

Вирівняю спину.

З’їм вареників хоч сотню,

Та миску сметани,

Зажену їх всіх в безодню,

Ворогів не стане.

Ось такі, то екстремісти,

У нас в Україні,

В вишиванці променисті,

Крила лебедині.

А лебідка наша мати,

Ненька Україна,

На козацький рід багата,

Ми одна родина.

м. Славута,