Найтяжчий хрест

з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»

Найтяжчий хрест дістався – Україна,

Земля рабів і вільних – всіх разом.

Лиш тут палаци – на старих руїнах,

Від них давно не віє вже теплом.

Такі тут люди, як ніде у світі,

А мир вартує вічних сперечань.

Тут розцвітають гарно перші квіти

Між гасел, перепалки й проклинань.

Тут може відокремитись частина

Лише по волі кількасот осіб.

Найтяжчий хрест – красуня-Україна,

Де пахне дим від шин і теплий хліб.

Найтяжчий хрест невмілому народу,

Що сам собі зробився тягарем…

Напевне, час вже вдатись до свободи,

Бо забагато виникло проблем.

І хрест перекладаєм на останніх,

І ділимось, і губимось в собі…

Чомусь зважаємо на тих піраній,

Що тільки злість розсіюють в юрбі…

Подумаєш, прийшли собі зі Сходу,

Вельможі, все їм можна, все вже їх!

А відбирати в братського народу –

То є страшний, непримиренний гріх.

У нас усі сусіди – досить дивні,

Але не в них всеукраїнське зло:

Найтяжчий хрест – зруйнована країна.

Але ж піднімемо? Й донесемо?..