Здолаємо

з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»

Сьогодні вперше пахло вже землею,

І сонце у калюжах – блись та блись!

Країна стогне. Але Бог із нею.

Здолаємо. Не зараз, то колись.

І буде сонце. І буде калина.

І гори. Вільні, чисті – й до небес.

І буде рай на ймення Україна

Із сотнею невивчених чудес.

А там, де зараз кров тече гаряча,

Де крик і біль, і стогін, і бої,

Де матері й батьки над дітьми плачуть, -

Будуть лежати квіти запашні.

І все мине. І буде тільки небо,

Широке небо із дитячих мрій.

Бо, - що ж поробиш? – так на світі треба.

Бо ми такі. І світ оцей – такий.

Народ такий наш, світлий і живучий,

В душі дзвінкий і добрий до усіх.

Ну що ж поробиш? Все це неминуче.

Якийсь, видать, на нас батьківський гріх.

Але ж – весна. Закохана і щира,

Здіймає цвіт у бірюзову вись.

Здолаємо. У нас достатньо віри.

Здолаємо. Не зараз, то колись.