Пі - Падіння Деградація Занепад
Ти подивися
і джміль проснувся від п’янкого трунку
сховався в білосніжному цвітінні
дзищить
а ти сумна
проходиш повз
не помічаючи весни своєї диво
тебе кохання більше не п’янить
слова медові падають в безодню
і ти кричиш
усім своїм єством
- нещасна я
а він примурок повний
ламаєш вишні гілочку тендітну
кидаючи її собі до ніг
навіщо жити?
полохливий джміль
летить соді кудись
твоїх жалів
чомусь не зрозумівши
22.04.2014 20:55 Ірина Червінська-Ман... => © |
 буває, в десятку. от саме зараз... зачепило. |
20.04.2014 15:21 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Цікаві образи, відчуття...гілочку шкода. |
20.04.2014 10:55 Тетяна Белімова => © |
 Не знаю, чому, але мені чогось ваша поезія видалася близькою і ніби рідною. Сподобалася ваша візія кохання. Вона - незрозуміла, бо нещасна (без причини? чи ж так буває насправді? нещастя без причини?). |