23.10.2013 21:50
for all
180 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Ірина Червінська-Мандич

Вишня

В саду старому пізно восени

На зло морозам забіліла вишня,

Всміхалась чорним хмарам цвітом пишним -

Такої ще не було дивини.


І буревій її додолу гнув,

Дощем холодним небо поливало -

Ніщо цю дивну вишню не зламало,

Хоч сад давно блаженним сном заснув.


А вишня промовляла: ”Я змогла,

Я зацвіла. Я ще й плодами зроджу!

Гряде зима? Її я переможу!”

І в грудні ще рясніше зацвіла…


Сніги прийшли з ескортом, наче знать,

Набудували льодяні хороми.

І дивно бачити було в саду старому,

Як білі квіти інеєм блищать.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.10.2013 16:54  Володимир ... => © 

Класно.
Сподобалося. 

 24.10.2013 16:02  Тетяна Чор... => © 

Дуже гарно! 

 24.10.2013 11:52  Тетяна Бел... => © 

І таке буває... Сподобалася поезія))) 

 24.10.2013 10:12  Олена Вишн... => © 

Приймаю Вашу позицію, але останнім часом переконуюся, що коли це приносить задоволення і певним чином сприяє духовному зміцненню чи самоствердженню, то можна і потрібно скакати вище голови
Тоді все йде в ріст і стаєш на голову вище себе (але це вже не стосується Вашої моралі), швидше роздуми на вільну тему))) 

 24.10.2013 09:44  © ... => Олена Вишневська 

прекрасно, але деколи несвоєчасно, гординно і тупо ))) мораль байки - вище голови не скочиш ))) спасибі, що читаєте ))) 

 24.10.2013 08:39  Світлана Р... => © 

Просто диво серед зими) Я навіть уявила ту вишню! + 

 23.10.2013 23:19  Олена Вишн... 

Гарно! Жага до життя - це прекрасно! 

 23.10.2013 21:57  Тадм 

гарний вірш. символічний