Вишня
В саду старому пізно восени
На зло морозам забіліла вишня,
Всміхалась чорним хмарам цвітом пишним -
Такої ще не було дивини.
І буревій її додолу гнув,
Дощем холодним небо поливало -
Ніщо цю дивну вишню не зламало,
Хоч сад давно блаженним сном заснув.
А вишня промовляла: ”Я змогла,
Я зацвіла. Я ще й плодами зроджу!
Гряде зима? Її я переможу!”
І в грудні ще рясніше зацвіла…
Сніги прийшли з ескортом, наче знать,
Набудували льодяні хороми.
І дивно бачити було в саду старому,
Як білі квіти інеєм блищать.
