22.04.2014 01:00

для всіх

234

7 | 7

 © Оля Стасюк

Ніч казок

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Щось витає у повітрі.

Може, сон. А, може, ніч.

Золоте шовкове світло

М’яко ллється із облич.

Струменить вологе небо,

Розсипаючи зірки.

Це – не диво, це так треба,

Так повинен світ іти.

Тільки в ці чарівні ночі,

Коли квітне снігом сад,

Відкриває дар пророчий

Таємничий зорепад.

Тільки тут, сьогодні, нині,

В дивнім маренні ночей,

На засніженій калині

Видно танці сотні фей…

Це холодне щире диво

Не прийде до нас одне:

Буде місяць – теж красивий,

Буде небо – сурм’яне.

І у теплих поцілунках,

І у світлі із облич

Десь бродитиме  чаклунка,

Золота красуня-ніч.