Позолочений ранок почався о шостій
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Позолочений ранок почався о шостій,
Я зібрала в дорогу тобі півсебе:
Золотисту, надвипиту скраєчку осінь
І замріяне небо, ледь-ледь голубе.
Я зібрала тобі у дорогу півсуму,
Але досить багато лишила собі.
Відгукнулося серце оглушливим шумом
І вологою раною зникло в юрбі…
Позолочене сонце здіймалося вгору
І прозорою кров’ю лягало в міста.
Ти забув-таки щастя своє неозоре...
І... востаннє торкнути вустами вуста.
Тож нехай пропливають години й хвилини,
Півмене дочекається. Інше «мене»
Буде завжди в дорозі важкій, безупинній
Зберігати заховане серце твоє.
