22.04.2014 00:52
© Катинський Орест
з рубрики / циклу «СВОЄ»
Читає котик казку
І тихо муркотить.
Дитинка його слуха
І у ві сні сопить.
А місяць у віконце
Цікавий зазирає,
І зірочкам колиски
Хмарками колихає.
Й дерева сплять, і птахи,
Лише пугач не спить
Й сова не може спати,
Бо сну згубила нить.
А зайчик заховався
Від них під старий пень,
А ну ж бо, знову будуть
Страхать його, як вдень.
Та тихо все навколо,
Й дрімота шука сон.
І моститься в промінчику
На прибічку вікон.
Й жаліється, і молиться
Про старість та роки,
Та і заснула з часом
Під котика казки.
PARIS, 2014
