24.04.2014 23:31

для всіх

191

1 | 1

 © Антоніна Грицаюк

Вічний рай

з рубрики / циклу «Про долю»

Лечу туди, де мама колихала,

Де босих ніг ще бачу я сліди,

Зранку зозуля в лузі закувала,

Голосно рахуючи роки.

Вони летять ген-ген за небокрай,

Їх зупинити вже ніхто не в змозі,

А в серці ще живе той вічний рай,

Черемуха сховалась в верболозі.

Той аромат за душу аж бере,

Ніч не вгаває пісня солов’їна,

У небі місяць, мов човен пливе,

Це моя рідна ненька Україна.

м. Славута,