Неоголошена війна

з рубрики / циклу «Новітня історія»

Я не вірю в силу меморандумів,

Допомогу з зовні... Де вона?

Бачу результати хитрих задумів -

Йде неоголошена війна!

Хтось кричить про "руське притіснєніє",

Прищемили ще комусь "язик"...

А натомісь мати в горі сивіє

І змінився хрипом стогін, крик.

Її сина шістнадцятирічного

Катували й вбили у Криму,

Бо для свого спілкування звичного

Рідну мову він обрав одну.

А тим часом у шахтарській Горлівці

Хоронили мужнього борця.

До труни священний прапор горнеться,

Кров темніє в березі Дінця.

Ми не вірим в силу меморандумів! -

Закричать надгробні імена...

Прокидайтесь від ілюзій, роздумів.

Йде неоголошнена війна.

Київ, 25.04.2014

Візьміть участь в обговоренні

29.11.2015 19:57 Крижановська Світлана => ©

Сильні слова! Шкода, що з страшної реальності.

27.04.2014 18:38 Тетяна Чорновіл => ©

Крик душі! Болючі рядки!

26.04.2014 00:32 Панін Олександр Мико... => ©

Дуже сильний, поетичний твір.

25.04.2014 21:43 Оля Стасюк => ©

гарний вірш, змістовний))

Дуже сильні слова! Серце навпіл крається! Жахлива реальність, яка ніяк не дає спокою людям...

Ти права, Аню! Це війна. Неоголошена, але реальна. А на війні - як на війні. Правильно вчора сказав російський політик:
"Путін буде просувати свої війська в Україну доти, поки в РФ не надійде перша труна..." Тоді, можливо, його "зупинять" свої ж громадяни.

Скільки горя! Словами не описати! Але писати треба, бо навіть капля води камінь точить, а такий вдалий вірш западає в душу.

Сильно. Щемно. До сліз...
Очевидна річ, в яку моторошно повірити. Пречудово, Аню!

Анютко, я вже такі вірші читаю з болем в серці...і твій не виняток...



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ