01.05.2014 13:45

для всіх

146

1 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Петрикова історія

з рубрики / циклу «Про долю»

Не родина – комашник,

Що тут говорити,

За всіх їсти Петрик звик,

Набридло годити.

Їв за маму, не крутивсь,

Бо вона єдина,

А за тата подавивсь,

Аж тріщала спина.

За бабусю, дідуся,

Слізьми гірко вмився,

Тут родина ще не вся,

Дядько нагодився.

Допекли, ввірвавсь терпець,

Хоч всі і рідня,

Дуля всьому тут кінець,

Петрик не свиня.

м. Славута,