Сни

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Потемніло тихенько за вікнами,

Потягло мрійним спокоєм з річки.

Ці нотатки стають манускриптами,

Коли пише їх зоряна нічка.

Тоді всі поривання забарвлені

У свою, таємничу ментальність.

Люди звуть її сном або маревом,

Але це – тільки інша реальність…

Це ж, коли вже ніхто не подивиться,

Стати теплим і дуже домашнім,

Відчувати, як солодко мріється

І уперше здаватися справжнім.

Бути вічним героєм закоханим

Чи долати дощі променисті,

Негаразди крилаті сполохати –

Хай летять над затемненим містом!

І вкінці лише опам`ятатися,

Жити довго у мареві тиші,

У волосся беріз заховатися,

Коли вітер їх ніжно колише,

Стати морем, лугами чи річкою,

Тихим каменем, світлим сторіччям…

Розливати дощі між смерічками

І чекати, як щезник покличе.

Лиш під ранок, коли ладні зринути

Усі грози на землю розм`яклу, -

Від дощу весняного прокинутись

І відчути життя в його краплях…