О третій, приходив Лукавий
(На пам`ять Георгія Аратуняна та інших героїв)
О третій, приходив Лукавий,
Допив учорашню каву – гордий і величавий,
Присів біля столу, навпроти,
мовчки дав прикурити.
Потім став говорити – оратор,
Сократ і Платон не рівня.
«Скажи мені для чого, варто на світі жити?
Все навкруги продається, Людина, Держава, Влада,
Кордони умовні, душі всі грішні…
Усі помирають люди – ідуть, як листки торішні.
А ти про якісь ідеали, а ще про герби та стрічки,
Георгія «закопали», хто буде вплітать Ашхен стрічки?
Невже щось хочеш змінити? І чим, своїми віршами?
Твої маленькі драми - «дрібні» для рівня держави.
Возносите славу сотні «Небесній», як ви казали.
Бог Сам казав «нікому не дам Я Своєї Слави»,
Моліться, моліться, моліться –
все одно не змінити плану.
Пройде іще років трохи, забудете цих «героїв».
Війну сорок першого знаєш – втоптали вже тих героїв.
Тепер нові та новітні технології ідеалів,
Епоха гряде еліти, епоха гряде неформалів…
Ми вже давно поділити на сфери впливу держави,
А ти іще віриш в душу, кричиш про людину честі,
Не знаю я зовсім чистих, зустрічаються майже чесні…
Змінити країну хочеш? – утопія та химера…
(І засміявся стиха…)
Час виборів диригента!!!»
Пройшовся і зник у світанку…
Почуй мене милий Боже, прости нам провини наші,
Зціли нам серця і душі, дай глузду главі Держави,
Щоб прагнули до порядку, не думали лиш про лави,
Згони ворогів з кордону і зглянься на їхні душі –
(прошу не тому що мушу).
Я вірю в безсмертну душу, в жінок та дітей веселих,
У наших містах красивих, і плодовитих селах.
7 год 55 хв., 12.05.2014