Танго над прірвою

Зімкнені очі.

Мить лише вирвана

В смерті потоці.

Крок уперед і назад знову крок.

Музика вітру диктує стрибок.

Ноги летять, наче виросли крила,

То вже під ними хитається брила.

Та твоя доля то вічний порив,

Знов пірует і з минулим розрив.

Вітер рве коси легкі за плечима,

Світ закружляв тобі перед очима.

Вже не страшний Мефістофеля сміх,

Фауст у тобі тепер переміг.

Танго твоє аж таке відчайдушне,

Смерть переможена впаде бездушна.

Танцем борися за своє життя,

За чисті мрії і майбуття.

З гуркотом в прірву покотиться камінь,

Сонце заходить уже за горами.

Візьміть участь в обговоренні